З дитинства ми бачили казки, чули таємничі історії, коли їх герої продавали свою душу дияволу за земні багатства і блага в цьому житті, і, отримуючи їх, залишалися обдуреними. Таким відпрацьованим матеріалом для США, після велелюбних обіймів, став геополітичний релігійний матеріал – націоналістичні «Церкви», а в даному випадку УГКЦ.
Говорячи словами духовенства локальної этноцеркви Української Греко-католицької Церкви (УГКЦ), період майдану це її «духовний ренесанс», «духовний розквіт», так як «на майдан людей вивів Святий Дух». Всі ці роки вони чекали свого часу «всі ці буремні роки ми очікували цю годину… щоб ліс шумів від мотузок повішених на них комуністів» , (слухати проповіді УГКЦ https://youtu.be/T8Br2h_VrSU , https://youtu.be/AjGLLiCuQLo).
Так от, час їх прийшов, бажання виповнилося, «земля під ногами горить», вже і «слава» до їх «героям» прийшла, УГКЦ як ні коли при владі, це сама «українська церква» коментована скрізь в укроЗМІ. Відкриті нові єпархії, і нові парафії, прекрасно працюють місіонерські служби. Але при всій своїй самопиарності, тріумфальності, зростання статистики (парафії, єпархії), існують глобальні проблеми в лоні цієї «церкви», про які не прийнято говорити вголос. Це відтік населення не менше ніж на Сході, руйнування сімей у зв’язку виїзду за кордон на заробітки, асиміляція віруючих як в ЄС, так і в РФ, зміна віросповідання, із-за убогості вимирання населення. Доказ цього, те, що в ЗМІ виповзають фінансові скандали на парафіях із-за неможливості парафіянами платити церковні внески. Більш небезпечною тенденцією залишаються процеси глобалізації на Західній Україні, ніж на Сході, а з ним дух духовного змертвіння, володіє більш дух споживацтва ніж у «совків», щільніше входять «європейські цінності».
Я зовсім не радію, але вже не той небувалий рівень релігійності, що був хоча б 10 років тому, не кажучи про те, що внутрішні реформи УГКЦ послабили цей релігійний дух: ослабли строгість постів, а в деякі дні їх скасували, скоротили служби. Духовний простір душі парафіян стали заповнювати навою релігією – этнофілитизмом. Це русофобне замовлення Риму і США. Все це веде до неминучої катастрофи, як у лоні цієї «церкви», так і в Україні.
Люди тікають за кордон, і не тільки із-за війни; соціальний геноцид, порушення прав, грабіж підприємців, криміногенна обстановка, немає роботи і т. д. І, в більшості їдуть все ж таки в «ненависну» «Рашку» в ту ж її Сибір, що б хоч якось прогодувати свої сім’ї. Адже за статистикою, там більше вихідців саме з Західної України ніж окремо з Центральної чи Східної. А маючи такий стратегічний ресурс у глибині РФ для ворогів Росії, так і не вийшло створити хвилю невдоволення та антиросійського партизанського настрою. У «Безсмертному полку» були видні написи українською «батя ми тебе не зрадили».
Пропаганда Гебельса дає збої. Чому? Люди безпосередньо бачать правду і живуть реаліями зовсім не русофобської пропагандою, а ті, хто нещодавно приїхав, пелена з часом спадає. Люди втомилися від коричневої фашистської чуми, втомилися від війни і чудово розуміють, що тепер Росія це їх Батьківщина-будинок, де дотримуються права та свободи громадян, де можливо прогодувати свою сім’ю. Звичайно ж, не все ідеально, і мені як відвідувачу соціальних мереж доводилося бачити, як в середовищі українських націоналістів, так і в російських лібералів намагалися і намагаються породити хвилю ворожнечі у російських патріотів до «поголовно нахабним хохлам», або навпаки, ненависть у нещасних біженців до російських «звірів». Але їм так і не вдалося! Тепер у кожному храмі Божому РПЦ МП в обов’язковому порядку молиться за стражденних на Україні.
Спроби УГКЦ і розкольників УПЦ КП, які через свої релігійні організації породити революцію або підтримку русофобії в РФ не увінчалися успіхом. Навіть російські католики, хоч і не численні, відхрещуються від УГКЦ, кажуть: «не плутайте нас з ними, ми не чого не хочемо мати з ними спільного, ми не українські фашисти». Мені не один раз доводилося спілкуватися зі співвітчизниками малої Батьківщини, коли вони говорили: «мені іноді соромно показувати свій паспорт, де написана приписка Івано-Франківськ, або Рівно, мені соромно, що я був українським греко-католиком, які організували братовбивство на Україні і експортують в народ фашизм». І це не є комплекс неповноцінності, а приймати і жити реальністю миру, це бажання виправити своїх заблудлих співвітчизників, принести покаяння.
Вельми цікавий факт, що коли почалася мобілізація населення в АТО, то саме з Тернопільської та Івано-Франківської області виїхали в Сибір близько 11 автобусів чоловіків призовного віку, навіть дали хабар харківським митникам що б їх швидко пропустили. Поки повертатися не збираються. Залишайтеся браття, ми вас приймаємо, і, ви нам не заважаєте, бо Росія вільна країна, не беріть участь у братовбивстві, не ганьбіть наших спільних предків.
Відомою по майданному віршику «Не коли ми не будемо братами» греко-католицька «поетеси» Анастасія Дмитрук, що її хлопець від АТО втік у Росію. Вона в Москві народила від нього маленького «ні по духу, ні по матері небрата». А одіозна міс Ольга Значкова, яка ходила з плакатом по майдану “Не хочу в ТС, хочу кружевні трусики і в ЄС», тепер знайшла роботу в Росії.
Жителі окраїни Русі, в РФ чудово асимілюються, приймають канонічне православ’я і навіть при ностальгічних спогадів про свою малу Батьківщину, при співі прекрасних народних малоросских пісень, в розмові з «шо»-каньями, відчувають себе на багато краще ніж сьогодні громадяни РФ на Україні.
Зараз, коли переглянути ЗМІ-ресурси УГКЦ, то можна помітити, що рівень русофобських і милитариских матеріалів втих. Відпрацьованому матеріалу вже не дають замовлення. Про це відверто і прямо заявив Апостольський Нунцій Ватикану в Україні архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті в інтерв’ю про ситуацію на Україні на «Радіо Ватикану». Ось його частину: «Необхідно також сказати, що з політичних причин не модно говорити про Україну, бо це земля, яка поглибила труднощі, які існували між Сполученими Штатами і Європою, з одного боку, і Росією — з іншого, поставивши шах обом сторонам. Тому говорити про це — це як говорити про власні невдачі. І я не думаю, що це мовчання є повністю спонтанним: в тому сенсі, що Україна, яка очевидно оберталася в зоні Російської Федерації, вирішила, також під тиском, без сумніву, західних спільнот, звернутися в напрямку Європи і Сполучених Штатів. Був феномен Майдану, тому було фактичне відокремлення від Росії, з усіма витікаючими наслідками з точки зору економіки. Але з іншого боку, з різних причин, які довго пояснювати, Захід не зайняв місце Росії, щоб спробувати полегшити життя людей тут. Тому в даний момент Україна втратила на всіх (двох) фронтах.»
Варто усвідомлювати, що від хвороби русофобії і православнофобії УГКЦ не зцілилися. Попереду ще чекає дуже гірке випробування, не тільки для традиційних «патріотичних» церков України, але і для канонічної УПЦ МП. Коли її (УГКЦ) голос був в авангарді політичної затребуваності, як висловився Нунцій Клаудіо «феномен майдану» на який УГКЦ мала великий вплив, то вона не використала весь цей патріотичний потенціал і силу нації в напрямку утвердження благочестя і боротьби з проявом негативних глобалістичних, безбожних, морально руйнівних тенденцій у суспільстві. Сили були витрачені на «вітряний млин» – уявного «агресора» і на розпалювання братовбивчої війни. Замість Євангельської дружби народів, був експортований в душі бандеро-фашизм, в духовному плані це язичництво-сатанізм, це і є этнофілітизькая єресь, засуджена Константинопольським Собором в 1872 році.
Бачачи ті тенденції, за якими котитися Україна, не важко передбачити, що буде на багато гірше ніж в ЄС з правами віруючих і в можливості жити за традиційним цінностям. Буде, що голос місцевих українських традиційних церков у захисті сімейних цінностей, у боротьбі за моральність зовсім нечутний владою, так само як це відбувається в демократичних і «цивілізованих» країнах ЄС. Там священиків, судять за відмову вінчати збоченців, накладають за це штрафи, школах та на будівлях знімають хрести та ікони, що б не образити іновірців. Папа Римський просить прощення у збоченців, молитися в мечеті і т. д. І, в це Гетто боговідступлення, як цивілізаційний вибір, з усією силою та агресією (бо вбивали інакомислячих віруючих) агітували і заганяли вступити «патріотичні церкви» УГКЦ, РКЦ, УПЦ КП, УАПЦ, протестантські секти. Тому й заслужене покарання Боже прийшло на нашу Батьківщину, такими молитвами перед дияволом як «слава героям» (братовбивцям), «москалів на ножі», «смерть ворогам» і т.д., ви вимолили заслужену влада – вбивць, злодіїв, злочинців, збоченців, іноземців. Хотілося б щиро і з гордістю сказати «Слава Україні!», але «Слава…» за молитвами та по діяльності УГКЦ прийшла тільки до кладовища. За офіційними даними ООН Україна одна з найбідніших і швидко вимираючих країн світу.
Для віруючих моєї Батьківщини хочеться сказати євангельські слова «по плодах їх пізнаєте їх, хто вони є» (Мф. 7:20), «Були й неправдиві лжепророки, як і будуть між вами лжеучителі неправдиві, що впровадять згубні єресі, відкидаючи викупившого їх Господа, накличуть на себе самі скору погибіль.» (2 Петра 2:1). Завдяки УГКЦ саме це ми і спостерігаємо в Україні.
Автор: протоієрей Олег Трофімов, доктор богослов’я, магістр релігієзнавства.
ШАНОВНІ ЧИТАЧІ! Автор статті протоієрей Олег Трофімов, патріот Новоросії, через гоніння позбавлений майна, житла, місця служіння, потребує нашої допомоги, просимо допомогти. Карта Ощадбанку Росії: 676196000086178580